Звістка про те, що депутат Березанської міської ради Олександр Кочерженко має намір достроково скласти свої депутатські повноваження, збурила небайдужих до проблем міста людей в інтернет-просторі…
Олександр Кочерженко
Реакція на таке повідомлення була неоднозначною: одні жителі міста висловлювали щирий жаль з цього приводу, інші – були просто приголомшені такою новиною. Не обійшлося і без неприхованого розчарування діями найбільш активного опозиційного депутата, на якого мешканці Березані покладали свої сподівання, як на надійного захисника їх інтересів у протиборстві з місцевою владою.
Що ж спонукало Олександра Сергійовича Кочерженка до прийняття такого рішення? Про це у нашій подальшій розмові.
Наша бесіда проходила в приймальні депутата Березанської міської ради, яка розташована за адресою вул. Небесної сотні, 7. Часу на розмову було небагато – Олександр Сергійович відразу попередив, що поспішає, бо має проконтролювати якість виконаних будівельних робіт в одному з помешкань місцевих жителів. З’ясувалось, що в людей трапилася біда – завалились стіни будинку, а відремонтувати нема за що та й нема кому (господар – інвалід). Допомога сім’ї була конче необхідною, тому роздумувати депутату не приходилось – рішення приймались швидко, так само оперативно житло набуло нормального вигляду.
– Скажіть, а скільком березанцям Ви встигли допомогти протягом своєї депутатської діяльності? – починаю розмову.
– Знаєте, якоїсь спеціальної статистики я не вів. Коли людина потребувала матеріальної допомоги, – діставав із кишені і надавав. Допомагав і погорільцям, і школярам, і педагогічним колективам, і працівникам дитячого садочку, що на Заріччі. Причому не тільки коштами, але й роботою. Згадуючи минуле, я не відчуваю сорому перед виборцями. Вважаю, що до виконання своїх депутатських обов’язків ставився сумлінно. Двічі встиг провести зустрічі з людьми на територіальному окрузі, за яким був закріплений. Спочатку дізнався, які вони мають проблеми, а потім – відзвітував про хід виконання наказів виборців.
– Що саме хотіли люди почути від депутата та які проблеми їх найбільш турбують?
Міський голова Березані Володимир Тимченко не любить незручних питань з боку виборців
– Переді мною лежать депутатські запити до голови Березанської міської ради Володимира Григоровича Тимченка. Вони сформовані внаслідок зустрічей із жителями міста. Озвучу деякі з них: депутатське звернення з приводу забезпеченості загальноосвітніх навчальних закладів м. Березань підручниками, навчальними посібниками та інвентарем, цін на продукти харчування для школярів, наявності у навчально-виховних закладах засобів санітарної гігієни; депутатське звернення стосовно видатків з місцевого бюджету КП «Березанський інформаційний медіацентр», вартості ремонтних робіт приміщення хірургії та приміщення міського Будинку культури, доцільності заміни вікон у Березанській міській раді; ремонт доріг тощо. Навіть побіжний перегляд депутатських звернень говорить про те, що березанців турбує багато проблем, а от Березанську міську раду, як з’ясувалося, лише одна – як зробити так, аби жителі міста не заважали деребанити місцевий бюджет та не набридали своїми докучливими проханнями. До такого невтішного висновку прийшов, коли так і не дочекався відповідей від міського голови. Він просто знехтував виконанням своїх обов’язків, таким чином намагаючись приборкати мій нерозтрачений депутатський пил.
Один із запитів депутата Березанської міськради Олександра Кочерженка до мера Тимченка, який залишився без конструктивної відповіді
Можливо, я б і поступився своїми амбіціями, але ж за мною люди! Вони чекають відповіді, поки Володимир Тимченко бореться з моїми опозиційними поглядами… І мало того, що боротьба ця безглузда (бо у кожному демократичному суспільстві опозиція – то рушійна сила, яка змушує владу рухатись вперед, вберігає її від необачних кроків та дій), вона ще й нечесна. Слід зауважити, що допомога, яку я надавав березанцям, була з моєї власної кишені. На виконання депутатських повноважень, як відомо, було обіцяно надати по 60 тисяч грн. 30 тисяч гривень я витратив, аби профінансувати поїздку обдарованих дітей міста для участі в музичному фестивалі, а коли хотів забрати решту коштів на благоустрій ввіреного мені територіального округу, – отримав відповідь, що вони вже витрачені… І все, що мені може надати міський голова, це звіт за витрачені ним гроші… Згодом, навіть і це бажання в нього кудись зникло…
– Невже це стало останньою краплею, яка переповнила чашу Вашого терпіння?
– Звісно, ні. Бажання достроково скласти депутатські повноваження прийшло разом із розумінням, що Березанська міська рада із органу місцевого самоврядування остаточно перетворилася у клуб за інтересами. Любителі й професіонали об’єдналися між собою за одним принципом – і ті й інші хочуть відкусити шматок бюджетного пирога. Найбільший кусень, як водиться, дістається головним держателям «Золотої акції» – Олександру Павленку та Володимиру Тимченку, а вже решті депутатського корпусу – крихти з панського столу.
– Які враження залишились у Вас від роботи колег – депутатів?
– Враження різноманітні. Мені подобається самостійність у прийнятті рішень Павленка Дениса, гарні спогади залишить по собі знайомство із В’ялим Іваном Яковичем. Чоловік намагається в усьому розібратися, відверто висловлює свою позицію.
Як на мене, добре розуміє проблеми міста Луценко Володимир Вікторович, але голосувати, як велить совість, він не може – міський голова наступає на горло головному лікарю підписанням контракту з керівником медичного закладу. Якби у Тимченка відібрали те право, – картина при голосуванні була б іншою.
У таке ж саме становище завела себе Шикіна Тетяна Іванівна. Вона, безперечно, розумна й ерудована жінка. Є тільки одне маленьке «але», що призводить до великих негативних наслідків для жителів міста – з одного боку вона перебуває під безпосереднім керівництвом міського голови (а отже за омріяну посаду начальника Відділу освіти мусить платити безумовною покорою під час голосування), а з іншого – під тиском голови місцевого осередку партії «БПП «Солідарність» Володимира Братка, який під час виборчої кампанії поливав брудом своїх опонентів (і найбільше з того всього дісталось Тимченку), а після того, як отримав дозвіл на придбання земельної ділянки, раптом став його однодумцем в усіх починаннях.
Натомість, серед моїх колег є такі, одні прізвища яких, на мою думку, мають для березанців слугувати своєрідними «маячками»: якщо бодай одне з них під час чергових виборів промайне у партійному списку – треба взагалі ігнорувати ту партійну силу, яка взяла їх до своєї команди. Сюди я б відніс Галину та Олега Рудківських, котрі навчились на публіці грати роль борців за справедливість, а за лаштунками – схильні до підкилимних домовленостей з міським головою; Юрія Іванчука, Олену Проценко, Володимира Лук’яненка, Бориса Нипорку. Це динозаври місцевого політикуму, яким пора до археологічного музею. Єдине, на що заточені їхні щелепи, – кошти місцевого бюджету.
– На початку депутатської кар’єри Ви заявляли, що всіх їх купите…
– Перепрошую, після пильного огляду товару, я помітив брак, який простим ремонтом не виправити, і відмовився від своїх намірів. Навіщо придбавати мотлох?
– Заявляючи про дострокове припинення депутатських повноважень, про яку незавершену справу будете шкодувати найбільше?
– Дуже шкодую, що мені не вдалося змусити міського голову виконати свій прямий обов’язок – усунути від влади злочинців. До цього часу у складі депутатського корпусу Березанської міської ради перебуває Володимир Сивак, який вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
В. Сивак пішов в атаку на журналіста з телекамерою…
12 серпня 2014 року Сивак В.Ф. взяв у одного з поранених, якого супроводжував до шпиталю, дві гранати РГД-5 та два запали і тільки завдяки пильності місцевих правоохоронців небезпечний вантаж не дістався Березані. До чого можуть призвести такі дії ми наочно побачили на прикладі підриву супермаркету «Наш край» на Заріччі. Зазнали збитків не тільки власники магазину – є постраждалі люди… І навіть після цього Володимир Сивак з непогашеною судимістю! продовжує депутатську діяльність. Подейкують, що ще й отримує щомісячну допомогу від держави у розмірі понад 30 тис. грн., як постраждалий під час подій на Майдані!!! Між тим, учасники АТО не можуть домогтися від держави ні отримання пільгового житла, ні земельних ділянок, ні кваліфікаційної реабілітаційної допомоги, ні гідної соціальної допомоги.
Депутатство у нас навіть на місцевому рівні скоро буде передаватися у спадок. Так, син Володимира Федоровича – Олег Сивак також став депутатом, ще й очолив регламентну комісію, яка має вести контроль за тим, щоб Березанська міська рада не порушувала норм регламенту. Як кажуть, щуку кинули у річку! За те, аби Олег Сивак враз «осліп», «оглух» та «онімів» той отримав посаду керівника новоствореного КП «Березанькомунсервіс», на якій регулярно отримує платню з місцевого бюджету. А для того, аби до нього не чіплялись із запитаннями: «За які такі красиві очі?», зараз облаштовує по місту дитячі майданчики, придбані також за кошти місцевої громади.
– Якими справами будете пишатися?
– Створенням ще одного інформаційного порталу міста, проектом «Соціалочка», конкурсом «Майбутній журналіст», а головне – тим, що дії влади стали публічнішими.
– Дякую за розмову.
Розмову вела Наталя КИРИЛЕНКО