Про інструктора-парапланериста Андрія Когута, як про «дон Кіхота на параплані», що розпочав війну з вітряками, написало одне українське ЗМІ. Цей підприємливий спортсмен підняв бучу довкола інвестиційного проекту побудови вітрогенераторів на Боржавських вершинах. Він, по суті, розпочав за допомогою місцевих князьків кампанію дискредитації державної програми розвитку вітрової енергетики. Насправді парапланеристи та їхні замовники переслідують лише власні інтереси, далекі від від сподівань місцевого люду.
Пілот-інструктор львівського клубу парапланеристів Андрій Когут
Свою дискредитаційну кампанію пан Когут розпочав в Інтернеті – на форумі одного із сайтів пара планеристів. Що цікаво, час від часу між постами учасників форуму інтернет-сайту «Wings Paragliding in ua» з’являється така собі рекламка від пілота-інструктора Андрія Когута: «Парапланерний клуб/школа у Львові. Навчання, спорядження. Покатушки на тандемі, точність на приземлення на пара плані в Україні».
До речі, наводимо зміст рекламної інформації про «покатушки» в тандемі на параплані, розміщеному на сайті, який належить Когуту:
Ви можете виконати ознайомчий політ з інструктором на двомісному параплані-тандемі. Для цього не потрібно проходити навчання чи підготовку.
Сертифікат на такий політ стане чудовим подарунком тому хто вам не байдужий.
ЗАМОВИТИ ПОДАРУНКОВИЙ СЕРТИФІКАТ
БОРЖАВА (КАРПАТИ)
900грн.
Так от тепер поговоримо на тему «заніматєльной математики», як любить висловлюватись бізнесмен-«покатушник» Андрій Когут.
Ozz (Когут): «Мінутка заніматєльної математики:
Один парапланерист в середньому в день залишає в Пилипці 500 грн. (житло, 2 рази харчування, підйомник, уазік, перекусити в чайовні, розваги, піцца, чани, сауни, масаж і т.д.). Причому (!) ці гроші рівномірно розприділяються по інфраструктурі і відразу попадають місцевим жителям. За ОДНІ змагання — 8 днів — 80 учасників. Множимо: 80*500*8=320000!!! І це тільки парапланеристи залишають в Пилипці 320 тис. грн. А таких змагань в сезон ТРИ (два великі і одні на точність), тобто разом — це 640-700 тис. грн. менше ніж за місяць. Воловецькому району обіцяють 600 тис. в рік. На Гимбі працює 5-10 тандемів. Кожен тандем викатує в день в середньому 5 пасажирів. 90 % пасажирів їде на Боржаву політати спеціально! Половина з них лишаються більше ніж на 1 день, тобто ночують і додатково харчуються. Кожен пассажир окрім польотів залишає 300-400 (транспорт, підйомник, харчування, зайти в магазин по дрібниці, сувеніри).
60 льотних днів у рік помножимо на 5 тандемів по 5 пасажирів і ще множимо на 400 грн. =600 тис. грн. Тільки тандеми приносять в рік 300-600 тис грн!
О! А звідки це вже 300 взялося? На пониження граєте, пане Когут? Видно, глибоко в голові щось йокнуло і, напевнее, згадав про податкову… А тим часом пан Ozz-Когут підраховує далі:
«Маємо змагання + тандем = 1-1,2 млн. грн.!!!! З вітряками «парапланеризм вмирає» — отримуємо 0 грн в рік! Нафіга місцевим дорога чи дешева енергія (дописався! — авт.), якщо грошей на її покупку стане значно менше? Тобто кілька депутатів Воловецького і головне Свалявського районів порішали на двох, що жителі Міжгірського району будуть зароблять на МІЛЬЙОН гривень в сезон МЕНШЕ! Геніально! І дуже по-сусідськи…
Прохання до пілотів: донести цю цифру (свою цифру ми попрохаємо проаналізувати фіскалів — авт.) всім знайомим власникам бізнесу на місці. Звісно це тільки частина всіх надходжень, але вона досить суттєва. І так треба трохи перебільшувати і згущати краски. Казати, що не менше стане польотів, а взагалі пропаде. Народ так чіткіше реагує на проблему…»
Але тут пан Когут забув назвати не менш «заніматєльну» цифру, яка потрапляє в його кишеню від кожного пассажира на Боржаві, а це 900 грн! — тож можна і масаж, і розваги тощо. Так, пане Когут? А, між іншим, в середньому «покатушки» здійснюються 7,5 раза щодня.
Чим не «заніматєльна математика» для Фіскальної служби України? Якщо всі вище наведені розрахунки замість 300-400 помножити на 900 гривень?
Звертаюся до шановних жителів Воловецького і Свалявського районів, бо вам пан Когут дорікнув, що чините не по-сусідськи.
Тож тепер за методикою «заніматєльного математика» Когута наведемо його бариші:
60 днів множимо на 7,5 тандемів, множимо на 5 пасажирів і множимо на 900 грн. = 2 млн. 25 тис. 500 грн.! Тобто у два рази більше за місцевих мешканців заробляють пара планеристи!
А чому 7,5 тандемів може запитати Когут, то пояснюємо — оскільки він сам же написав (див. скриншот), що «на Гимбі працює 5-10 тандемів» — от ми і взяли середню цифру. От і виходить, що 5-10 пілотів (переважно зі Львова) заробляють удвічі більше, ніж селяни всього Міжгірського району — і це всього за 60 днів!
Але чи це відбивається на бюджеті хоча б Межигірського району? — це питання до голови райради Василя Щура, який шукає прихистку і співчуття у літаючих «донкіхотів».
Тепер пропонуємо подивитись, як пан Когут зверхньо і по-хамськи ставиться до людей, які гостинно приймають цього невихованого львівського хлопака в будь-яку пору року.
Ozz (Когут): «Славко Лукащук нині організував бесіду з одним впливовим дядьком. Дядько нічим помагати не може і не хоче, але трохи просвітив нас в іншому. Запам’ятайте це слово — ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ або «за шо боролись — на то і напоролись».
Раніше ти шукав якогось високого бугра (чим вище, тим краще) і той бугор з своєї висоти, при бажанні, міг напрягати всяких дрібних місцевих. А тепер бл#ть — децентралізація. Делегували більше прав місцевим і бугри лізти сильно не можуть і головне — не хочуть. Бо типу ж децентралізація, і нафіг їм ті неприємності, щоб так явно палитися…
Друга фігня: податки. Раніше все валило кудись в центр і верталося подачками. А тепер на місці осідає набагато більше. Тому ті всі задрипані райони сидять і мріють шо прийде інвестор, зарегає фірму на місці. Бабло в бюджет, а далі через всякі бюджети розвитку, на своїх «підрядників» і т.д. Короче для самого забиченого району прихід самого забиченого інвестора — це «джек пот»! А тут не то шо вітряки — а хоч ядерний могильник — аби табло прийшло».
Ну, то як вам, шановні мешканці Міжгірщини, Воловеччини та Свалявщини живеться в ЗБИЧЕНИХ і ЗАДРИПАНИХ районах?
Місцевим керівникам – районним і сільським слід було б зрозуміти: якщо у них немає якихось особистих (читай — шкурних) інтересів, то вітрова енергетика аж ніяк не завадить туристичному бізнесу, навпаки, як свідчить досвід Європи, власниками вітряків створені чудові умови для туристів (в хорошу погоду зі спеціальних оглядових майданчиків на стовбурі вітряків вони можуть милуватися з висоти мальовничими краєвидами — і не потрібно буде літати, хто з них боїться це робити).
Щодо посилання до громад, то у нас дуже добре навчилися маніпулювати думкою громадян. Тому при таких важливих рішеннях потрібно враховувати чи відповідає вітроенергетика стратегії регіону, чи враховуються Державні програми (ВДЕ, туризму, місцевим промислам). Чому в Україні до цих пір переважає «шароварщина» над інноваціями? Тому країна і перебуває в інноваційному і інвестиційному застої, бо у нас, на жаль, «демократія» застосовується там, де її не має бути. Ну, хіба можна ставити на «всенародне» голосування питання, в яких тямлять далеко не всі. І часто неспеціалісти, а випадкові люди вирішують долю важливих для всієї української громади проектів.
Зрозуміло й те, що мало хто знає, «де собака заритий?» в усій цій історії. Схоже, вітряки заважають тим, хто почувається на Боржаві безроздільними князьками і хто має на хребти свої види. Час покаже…
А щодо Андрія Когута, то він чудово розуміє і про це він та його колеги не раз висловлювалися, що по великому рахунку парапланеристам вітряки не заважають. Просто менш комфортніше літатиметься, бо треба буде уважніше «за дорогою дивитися», а не парити в небі із закритими очима. Вже не кажучи про «покатушки», щоб «на хліб і до хліба» заробити…
До речі, депутатам і головам райрад та держадміністрацій слід вивчити питання щодо наповнення бюджетів від парапланеристів…
А запит до ФСУ ми зробимо в установленій формі, аби фіскали перевірили доброчесність «літаючих донкіхотів».
В’ячеслав КОВТУН