Найбільш шокуючим в цій історії стало те, що викрадення безкарно здійснює діючий працівник Офісу Генерального прокурора.Мало того, Віталій Лало і досі залишається непритягнутим до відповідальності – 14 кримінальних проваджень не вистачило для його карного переслідування. Кіднепінгський раж прокурора Лало не зупиняє навіть те, що ці його дії спричинили тяжкі наслідки для дитини у вигляді фізичних та психологічних травм.
Історія Владислави Лало та боротьби за повернення сина
У листі до редакції газети «Наша версія» звернулась Владислава Леонідівна Лало. Як вона пише: «Звертаюся за Вашою допомогою у зв’язку з систематичним порушенням прав дитини та повною бездіяльністю органів державної влади. Моє звернення обумовлене повторним викраденням 6-річного сина Лало Олександра учасниками однієї з Громадських організацій та колишнім чоловіком Лало Віталієм Володимировичем, який обіймає посаду прокурора відділу в Офісі Генерального прокурора».
Документи, які надала Владислава Лало, не викликали жодного сумніву щодо її доводів у протиправних вчинках її колишнього.
Почалося все наприкінці 2021 року, коли колишній чоловік Віталій Лало, зловживаючи довірою Владислави, взяв їхнього 4-річного сина Олександра на новорічні свята і у подальшому відмовився повернути його протягом майже півтора року в порушення набравших законної сили судових рішень у цивільних справах № 759/1382/19, № 759/1386/19 та № 759/17341/20. Але це лише вершина айсберга: разом із своєю матір’ю Віталій Лало створював перешкоди у спілкуванні Владислави з сином, намагаючись відчужити дитину від матері.
Несподівано для Лало та його матері, Владислава виявилася надзвичайно витривалою і рішучою жінкою. Через численні звернення до правоохоронних органів та суду, вона намагалася повернути сина. Проте, не дивлячись на надію і довіру до правоохоронних органів все вирішити справедливо, жодне звернення не дало позитивного результату.
Так, протягом тривалого часу у численних зверненнях Владислава Лало із наданням доказів зверталася до Офісу Генерального прокурора, Генеральної інспекції, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Президента, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Комітету ВРУ з питань правоохоронної діляьності, намагаючись повернути дитину і притягнути до відповідальності викрадачів. На усі звернення та скарги матір отримала формальні відписки.
Разом з тим, весь вказаний вище період колишній та свекруха чинили Владиславі Лало перешкоди у спілкуванні з дитиною, у зв’язку з чим вона вимушено звернулася до суду з позовом про відібрання дитини (цивільна справа № 752/2177/22, до речі у вказаній справі орган опіки надав суду висновок про доцільність відібрання дитини від батька та баби і повернути дитину матері). Вказаний спір виник попри те, що уже наявна Постанова Верховного суду у цивільній справі № 759/17341/20, якою у задоволенні позовних вимог батька Лало В.В. у визначенні місця проживання дитини з батьком відмовлено, а Постановою Верховного суду у справі № 759/1382/19 батькові визначено спосіб участі у спілкуванні з дитиною за місцем проживання дитини з матір’ю, за яким батька зобов’язано після закінченні днів і часів побачень повертати дитину матері.
Було багато різних подань постраждалої від такої наруги над материнством після викрадення дитини колишнім чоловіком Віталієм Лалом. Отримуючи статус потерпілої у кримінальних провадженнях, мати отримувала постанови про їх закриття, винесені колегами прокурора – такими ж прокурорами. І знову матір іде в суд, оскаржуючи такі постанови, добиваючись притягнення до відповідальності правопорушника і повернення дитини.
Зважаючи на обійману посаду в Офісі Генерального прокурора, батько-викрадач залишається не притягнутим до відповідальності попри наявність близько 14 кримінальних проваджень щодо викрадення дитини, невиконання рішень суду, неналежного виконання батьківських обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки для дитини у вигляді нанесення тілесних ушкоджень; вчинення домашнього насильства тощо.
Мало того, пан Лало уникає кримінальної відповідальності завдяки своєму службовому становищу, відкриває у свій робочий час «двері ногою» в судах, органах виконавчої служби та органах опіки, використовуючи корупційні звязки, намагається вирішити питання сімейного характеру на свою користь. Разом з тим він ще й сприяв уникненню відповідальності своїй матері, яка також фігурує у ряді кримінальних проваджень, оскільки аналогічно чинила перешкоди Владиславі у спілкуванні з сином, та заподіювала їй тілесні ушкодження під час спроб скривдженої матері маленького Сашка реалізувати своє право на побачення з ним.
Суд першої інстанції ухвалив на користь матері – Владислави Лало
З метю не перезавантажувати публікацію редакція вирішила давати першу і останню сторінки рішення суду
У лютому 2023 року Владислава встановила, що дитину систематично здають у нелегальний садочок квартирного типу, і самостійно повернула сина. З того часу Віталій Лало неодноразово вживав заходи щодо переслідування колишньої дружини та маленького сина. Так, з лютого 2023 і по даний час на її автомобіль на замовлення прокурора відділу Генпрокуратури Віталія Лало неодноразово встановлювалися спеціальні технічні пристрої – GPS трекери, здійснювалося незаконне спостереження за нею та родиною, за місцем проживання, місцем роботи, маршрутами пересування. Погодьтеся, звучить символічно, як поводяться ті, хто мав би слідкувати за дотриманням законності в Україні!
Суд апеляційної інстанції ухвалив на користь матері – Владислави Лало
З метю не перезавантажувати публікацію редакція вирішила давати першу і останню сторінки рішення суду
У березні 2023 року Віталій Лало поставив мету повторного викрадення дитини, але тепер вже із застосуванням фізичного та психологічного насилля. Він здійснив напад на Владиславу, намагаючись силоміць відібрати сина. Однак своєї мети не досяг, оскільки злочинні дії було зупинено пересічними громадянами, а дитину повернуто матері. З даного приводу матір знову звернулася до правоохоронців, Генерального прокурора та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Резульату – 0.
Верховний суд України також ухвалив на користь матері – Владислави Лало
З метю не перезавантажувати публікацію редакція вирішила давати першу і останню сторінки рішення суду
Однак 25 грудня 2023 року вказаний вище злочинний умисел було реалізовано. Причому, ще більш підступно і підло. Скориставшись тим, що Владислава перебувала у лікарні, прокурор Лало, спільно з учасникамивказаної вище громадської організації із сумнівною славою щодо законності своєї діяльності, перебуваючи на одній із зупинок громадського транспорту у м. Києві, близько 13-ої години, попередньо вислідивши, напали на матір Владислави – бабусю. Викрадачі завдали їй тілесні ушкодження, застосувавши фізичне та психологічне насилля, відібрали 6-річного Олександра Лало, в супереч його волі, помістили в автомобіль та вивезли в невідомому напрямку. На даний час місце перебування дитини не встановлено. Вказані події підтвердили і свідки.
«За всі роки проживання дитини зі мною, сумлінно виконуючи свої материнські обов’язки, піклуючись про здоров’я дитини, усіляко сприяючи гармонійному зросту та розвитку дитини, виховуючи в турботі та любові, з почуттям поваги до родини та оточуючих, та не перешкоджаючи батькові брати активну участь у житті дитини, на даний час я знову не можу повернути, і навіть побачити сина», – пише згорьована мама маленького Сашка.
Владислава Лало скрушно бідкається, чому не несе жодної відповідальності прокурорський службовець Лало В.В., який фігурує в ряді кримінальних проваджень. І нікого не цікавить результат його кримінальних вчинків. Нахабна компрометація звання працівника прокуратури – це очевидно не про пана Лала, за думкою його керівництва. І чомусь колеги по ОГП і КДКП також не переймаються, що Віталій Лало підриває авторитет органів прокуратури в цілому та викликає негативний резонанс у суспільстві.
Історія Владислави Лало стала символом недоліків української системи судової та правоохоронної влади, а також беззахисності жінок та дітей від насильства та зловживання. Тим не менш, її сила волі та вольові дії принесли результат, і вона продовжує боротьбу за справедливість та захист своїх прав та прав свого сина.
Історія Владислави Лало – це не лише історія однієї жінки, але й кричущий заклик до українського суспільства та влади переглянути систему захисту прав дітей та жінок і вжити ефективних заходів для запобігання насильству та зловживанню в межах сім’ї.