Едуард Багіров звернувся до нардепів з проханням створити ТСК ВРУ та провести державний аудит ФГВФО, щоб захистити майже 7,7 мільйона українців, постраждалих від «банкопадів»
Правозахисник і очолювана ним МГО «Міжнародна Ліга захисту прав громадян» викрили схему пограбувань коштів банківських вкладників і заставного майна кредиторів.
Вже більше сіми років у суспільстві актуальними є теми – діяльності ФГВФО; падіння довіри до комерційних банкі; щодо «пограбованих» вкладників комерційних банків, яке відбувалося без належної реакції з боку державних правоохоронних інституцій та перших осіб держави, а за наявними певними ознаками про отримання «супроводження та дозволу»; побудови в країні цілої «колекторської» галузі, яка приносить «фінансовим ділкам» надприбутки.
Аналіз інформаційних повідомлень на офіційних сайтах державних органів, реєстру судових рішень, пости на форумах – переконливо свідчать, що заяви про злочини, скарги людей до регуляторів, звернення до судів – закінчувалися проявленою байдужістю до «людських життєвих питань».
Як розповів нам Едуард Багіров – «На певних прикладах вдалося зібрати докази, які свідчать про зловживання допущені уповноваженими особами державних інституцій».
За даними правозахисників, внаслідок ліквідації банків за попередніми підрахунками постраждали майже 7 мільйонів 700 тисяч українців. Починаючи з кінця 2014 року, у заставі банківських фінустанов перебувало майна на сотні мільярдів гривень, яке уповноважені ФГВФО ліквідатори «розпродавали» через аукціони десяткам «зрозумілим» фінансовим компаніям. Фінансові грабіжники, за декілька відсотків від реальної вартості, отримували «королівський подарунок» від Фонду гарантування вкладів фізосіб, та вже в подальшому, як вони самі це називають у свому колі – працювали з «боржником, відбираючи у громадян їхнє майно або виставляючи «до сплати» неймовірні суми, що в декілька разів перевищували запозичення.
Одним із таких «ділків» зіштовхнули правники МГО «Міжнародної Ліги захисту прав громадян», яку очолює правозахисник Едуард Багіров. За його словами, до Ліги звернувся громадянин України, який взяв в банку споживчий кредит, направивши кошти на розвиток свого бізнесу. Шість років постіль, дана фізична особа, платила за графіком, визнавався добропорядним клієнтом банку і до нього не було претензій.
Під час «банкопаду», Національний банк України визнав даний комерційний банк неплатоспроможним та передав його для ліквідації до ФГВФО. Словом, на перший погляд, все робилося за нормальною законною і стандартною процедурою.
Але що відбувається далі? Фонд із складу своїх працівників призначає так називаємого уповноваженого, який повинні провести законні ліквідаційні процедури. Законодавство дозволяє йому продавати майно ліквідуючого банку через аукціони. Однак продавати максимально дорожче. Для того, щоб цієї суми вистачило забезпечити повернення людям депозитів, коштів заморожених на рахунках, розрахуватися по господарським боргам банку в тому числі по сплаті податків. Це нормально.
У банків є на балансі заставне майно. Це можуть бути: дорогі машини, навіть літаки, або золото, дорога земля, нерухоме майно тощо. Словом, величезна кількість цінного ліквідного майна знаходиться в банку у вигляді застави (коли громадяни брали гроші в банку, то залишали своє майно як гарантію, що повернуть гроші). Ліквідне майно.
Отже коли банк спрямували на ліквідацію, заставним майном вже управляє Фонд.
Ось тут і починаються дивні події. Ліквідатор разом з керівництвом Фонду через низку внутрішніх манімуляцій, шляхом приховування реальної інформації, зловживання службовим становищем, використання збудовій пружній «сімейній» корупції, продають борг за кредитом комерційній структурі за 1,5-2% оціночної вартості.
«Саме з такого приводу до мене звернувся громадянин України Юрій Форостюк, – розповідає Едуард Багіров. – Постраждалий від ліквідаторів надав нотаріально завірену довіреність і всі документи, а також доручив мені від його імені вичняти будь які законні дії. Прочитавши всі ці документи, я був у шоці. Форостюк потрапив в дуже складну, патову ситуацію, бо змушений був виконувати вимоги фінансової компанії, у якої ніколи в житті не брав гроші. Він брав їх у банку. Менеджери банку і його господарі вели свою діяльність з порушенням фінансового законодавства. Нацбанк ліквідував їх установу і передав Фонду гарантування вкладів фізосіб».
І що ж гарантував Фонд гарантування вкладів фізосіб (тавтологія тут доречна)?
Едуард Багіров порадив подивитись на «абсолютно правдиву інформацію», розміщену в Протоколі електронного аукціону № UA-EA-2019-02-04-000104-b, що ми й зробили:
Тут не тільки шок, але й мову відібрати може! Керівництво Фонду проявило нечувану щедрість і підписало протокол торгів, за яким таке собі ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» купила кредитний портфель, який складається з прав вимоги за 19 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою. В результаті за переуступку залогодержач активів (майна) – Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» – отримав 7 млн. 239 тис. 570 грн. Тобто, зобов’язань на понад 1 млрд. гривень, продано трохи більше за 7 млн. грн.(!!?)
Саме на цьому наголосив правозахисник Едуард Багіров: «1 мільярд за 7 мільйонів при тому, якщо «віджаті» у громадян України активи і майно з цього кредитного портфеля «бистро» продати, то можна зібрати половину, а може і більше, всієї суми зобов’язань».
Таким чином, в Україні процвітає «бізнес» на ліквідації банків. Слово «бізнес» взято нами в лапки умисно, бо справжній бізнес має приносити користь не лише його ініціаторам, а й державі та її людям. А у нас, за переконанням Е. Багірова, процвітають лише шахраї за допомогою корупціонерів при владі. І від такого «бізнесу» потерпає Державний бюджет і понад 7 млн. 700 тисяч громадян України!
«В Україні були і є різні банки, – розповідає Едуард Багіров. – Ті з них, котрі займалися, м’яко кажучи, переведенням у готівку грошей, несплатою податків, виведенням грошей в офшори, тобто банки, які не виконували основні свої функції на підставі «Закону про банки і банківську діяльність», були піддані ліквідації. Нацбанк, як регулятор, приймає рішення через колегіальний орган правління, про ліквідацію того чи іншого банку, який не відповідає критеріям, порушуючи прописані законом правила. Я оголосив, що з цих 100 з чимось банків мінімум 50-60% порушували цей закон. Відповідно, їх треба було ліквідувати. Але є у нас кілька десятків банків, яких не треба було ліквідувати. Тому що ці банки могли б отримати рефінансування, знайти свої внутрішні резерви для того, щоб вийти з некомфортної фінансової ситуації і нормально працювати до сьогоднішнього дня».
Але Нацбанк прийняв рішення ліквідувати ці понад 100 банків. Хоча в момент ліквідації на балансі цих ста з лишком банків знаходилося ліквідне і дуже вартісні активи та майно, яке на ринку можна вигідно продати!
Як вважає Е. Багіров, наприклад, земельну ділянку в центрі Києва, що коштує мільйон доларів, якби навіть продавали на 70-80 процентів від її вартості, то отримали б 700-800 тисяч доларів, а за $600-500 тисяч покупці, що називається за неї «руки відірвуть».
«А продають за 1% від вартості! – слушно обурюється пан Едуард. – (До речі, у випадку з ТОВ «ФК «Інвент» власник активів і майна АТ «Банк «Фінанси та кредит» поступився зобов’язанями за 0,7 відсотка від реальної вартості!!!). – Дійсно, коли продавати за копійки права вимоги за 19 кредитними договорами, то у вас не залишається ліквідного майна. У мене виникає питання: Чому ВИ продаєте в кращому випадку за 1,5-2%? «А Закон дозволяє нам!» – скажуть ліквідатори. А й справді той закон, який був прийнятий попереднім парламентом і підписаний Порошенком, не забороняє так робити. Маємо дивну ситуацію: Верховна Рада приймає закон, реалізація якого не в інтересах громадян України. Постраждалими, виходить, стали 7,7 мільйона громадян України, які були клієнтами цих банків, вкладниками депозитів. У підсумку: вони втратили гроші, однак ліквідатори, котрі представляли ФГВФО, продають майно цих банків за копійки! Хоча ліквідатор може і зобов’язаний по закону продати все це дорожче, щоб роздати людям їхні гроші, але представник Фонду вступає в злочинну змову з учасниками торгів».
«Якщо вже називати речі своїми іменами, – вважає пан Багіров, – то в Україні створена і активно використовується схема наживи під час процедури ліквідації банків і подальшого продажу прав вимоги за кредитними договорами. Саме за такою схемою здійснилась оборудка ліквідаторів з вище згаданою Фінансовою компанією «Інвент», яка отримала такий ласий шматок. Чому ФК «Інвент» і їй подібні отримують найсмачніші лоти, виграють і відповідно забирають собі те, що належить громадянам, до того ж воно знаходилися в заставі в банку – тут питання до правоохоронних і антикорупційних органів України».
Схема пограбувань коштів банківських вкладників і заставного майна кредиторів почала діяти з 2014 року. Коли цей механізм почав працювати, – вважає правозахисник Е. Багіров, – це було очевидно нашим правоохоронним органам, всім їх керівникам: екс-генпрокурору Юрію Луценку, міністру внутрішніх справ Арсену Авакову, очільнику Фонду гарантування вкладів Костянтину Ворушиліну, тодішньому голові СБУ, керівнику ДБР й усім іншим «сімом нянькам» з антикорупційної боротьби. Але чомусь всіх задовольнив внутрішній нормативно-правовий акт, котрий став засадним для чергової корупційної схеми.
До речі, 3 жовтня 2014 року Рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 34 від 02 жовтня 2014 року Костянтина Миколайовича Ворушиліна було призначено на посаду директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак призначення відбулося із порушення вимог законодавства. З обставин, викладених у журналістському розслідуванні, вбачається, що акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк» було створено у березні 2008 року Петром Олексійовичем Порошенко через два роки після продажу акціонерного комерційного банку «Мрія» російському акціонерному товариству «ВТБ банк». В отриманні дозволу Антимонопольного комітету України на створення акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» брало участь п’ять осіб, одним з яких був Костянтин Миколайович Ворушилін, який раніше обіймав посаду голови правління акціонерного комерційного банку «Мрія», а також інвестиційного фонду «Прайм Ессетс Кепітал» та фактично здійснював управління активами Петра Олексійовича Порошенко. Через сім років Петро Порошенко залишився основним і найбільшим акціонером акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» у розмірі 60% та прямо опосередковано володів ним через публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Ессетс Кепітал». Пакетами акцій акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» також володіли бізнес-партнери екс-президента: Ігор Кононенко – 14,94%, Олег Зимін та Олег Гладковський (Свинарчук) – по 9,9 %.
Так, Костянтин Миколайович Ворушилін був призначений на посаду директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб радою 3 жовтня 2014 року із порушеннями частини 2 статті 13 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки директором – розпорядником Фонду не може бути особа, яка є керівником, учасником або пов’язаною особою банку. Постановою Правління Національного банку України № 328 від 21.05.2015 «Про затвердження Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку» було змінено вимоги щодо висвітлення та оприлюднення структури власності банку. Зокрема, змінено та затверджено порядок надання відомостей про акціонерів банку, за яким банки зобов’язуються надавати (висвітлювати) відомості щодо всіх акціонерів (власників), окрім тих осіб, сукупна участь яких не перевищує 1 %.
Таким чином, вище наведені факти створюють об’єктивні підстави вважати, що Ворушилін Костянтин Миколайович був акціонером акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» на момент обрання його на посаду директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03 жовтня 2014 року, чим порушив вимоги законодавства щодо надання достовірних відомостей при обранні на посаду.
Розуміючи, що інформація про його участь як акціонера в акціонерному товаристві «Міжнародний інвестиційний банк» стала загально відомим фактом, Ворушилін Костянтин Миколайович здійснив дії, спрямовані на переоформлення акцій на своїх дітей. Так, згідно з відомостями про остаточних ключових учасників у структурі власності акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» станом на 6 серпня 2015 року, акції Ворушиліна Костянтина Миколайовича були розподілені між сином – Ворушиліним Сергієм Костянтиновичем (2,5984 %) та дочкою – Ворушиліною Катериною Костянтинівною (2,5994 %).
Законність призначення Костянтина Миколайовича Ворушиліна на посаду директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стала підставою для порушення кримінального провадження Національним антикорупційним бюро України.
Зокрема, 15 травня 2018 року детектив Національного антикорупційного бюро України, Андрій Стрекозенко, почав досудове розслідування у кримінальному розслідування № 52018000000000456 за фактом підробки офіційних документів Ворушиліна Костянстина Миколайовича, що в подальшому стало підставою для прийняття адміністративною радою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 34 від 2 жовтня 2014 року про призначення його директором-розпорядником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 3 жовтня 2014 року».
Викладені обставини свідчать про наявність значних корупційних ризиків та конфлікту інтересів у директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – Костянтина Миколайовича Ворушиліна, вчинення ним дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів та вжиття заходів щодо врегулювання такого конфлікту інтересів.
Отже всі вище перераховані високопосадовці правоохоронних і антикорупційних структур разом з Петром Порошенком чудово знали, що Ворошулін робив щодня кримінально-карані злочини, посадові злочини, не виконував своїх службових обов’язків – всього за 5-6 статтями Кримінального кодексу як мінімум.
«Але як його (Ворошуліна – ред.) зупиниш, коли всі вигодонабувачі належать до діючих політиків або колишніх і навіть нинішніх можновладців – продовжує Едуард Багіров. – Всього їх там відсотків 70%. Багато хто з них перебуває за кордоном, особливо це стосується діючих, так званих олігархів. Зокрема, це коломойські, пінчуки, ахметови і т.д. Вони вигодонабувачі через афілійовані компанії і в тому числі фінансові компанії, які займаються дерибаном коштів банківських вкладників-українців і заставного майна та активів. Вони як голодні фінансові шакали накидаються на майно громадян, нахабно забираючи все собі. За допомогою всіляких загроз, судів, шантажу такі фінколектори в Україні працюють абсолютно безкарно. Їх не можна чіпати, за ними стоять боси з найвищих щаблів держвлади, тому прокурори, поліцейські, СБУшники скиглять від страху і не чіпають цих колекторів. Але і в той же час фінансові компанії начебто працюють в правовому полі. Розумієте? Як би ось так: читаєш закон, ніби вони працюють, не порушуючи його, але з іншого боку результат їх діяльності – це багатомільярдні збитки для держави і 7,7-мільйонні жертви фінансових пограбувань українців! Недоотриманий держбюджет, природно ці гроші немає змоги використовувати на соціальні програми для інвалідів, пенсіонерів, студентів, лікарів, вчителів тощо. Без грошей їх залишає зграя цих негідників: фінансові компанії, олігархи, всі, хто оточує їх – вони крадуть, крадуть, крадуть… Про це я підготував звернення, наприклад до в.о. Директора ДБР Сухачева Олексія Олександровича. В цій установі вже відкрили кримінальне провадження за цим фактом».
Так, у березні ДБР відкрило кримінальну справу, начебто займаються, але в Україні вже багато разів було, як іноді займаються: зайшли з валізою кешу, дебееровскіе слідчі і їхні начальники замовкли і більше ні пари з уст… А потім вони відписують: мовляв, усе законно, все нормально…
«Але так не буде! – впевнений очільник МГО «Міжнародної Ліги захисту прав громадян» Едуард Багіров. – Ми будемо відслідковувати цю справу. І коли навіть Сухачов вже не буде працювати на цій посаді… До речі, це вже третій керівник ДБР. А буде четвертий, п’ятий, шостий… Коли ж Сухачов буде вже у статусі «екс» чи у нього не буде політичного захисного даху, тоді його чекає… 91 Менська колонія. Це я офіційно заявляю, бо інакше не вийде. Далі йде голова державної податкової служби Олексій Любченко, щоправда він поміняв посаду, але принаймні хтось з підлеглих, який його замінює… Сподіваюсь директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник з підлеглими також можуть провести свою роботу і задокументувати висвітлені мною порушення. А ще керівнік Національної агенції з питань запобігання корупції Олександр Новіков. У нас є всі документи, пачки докладених до них підтверджень. Голова Державної служби фінансового моніторінгу України – навіть така є структура, яка проводить моніторинг, яка має відслідковувати, рух брудних коштів та вчасно реагувати. З початку 2000 років цю посаду обіймає Черкаський Ігор Борисович. Пане Ігоре Борисовичу, що ж ви порушуєте свої службові обов’язки і так погано моніторите злочини! І до Вас пишемо відповідне звернення. Фіскальна служба України – і тут вже пішли з посади керівники, а нині заступив новий – Мельник Вадим Іванович».
Як досвідчений правозахисник, Едуард Багіров чудово розуміє, що згідно із законом тільки парламент контролює Фонд гарантування вкладів фізосіб, тому вони можуть створити тимчасову слідчу комісію яка вивчить діяльність Фонду гарантування вкладів фізосіб за час «банкопаду», а ініційований державний аудит дась оцінку ефективності двяльності як Фонду так і належне виконання службових обовязків керівництвом. З цього приводу правозахисники з його команди звернулися до нардепів з опозиційних фракцій паламенту – Ярослава Залізняка (Голос), Юлії Тимошенко (Батьківщина), Ірини Геращенко (ЄС).
«Це треба для того, щоб ми, правозахисники і мільйони громадян України, розуміли наскільки законно діяли працівники Фонду і ті, хто мав моніторити їхню законослухняність, – каже пан Багіров. – Якщо все було законно, то обіймемо, потиснемо руку, якщо ні – все зробимо, щоб одягти на них кайданки! Тому що по-іншому не можна! Але я впевнений і відповідаю за свої слова, за свою 30-річну репутацію, що люди, які працювали у Фонді і особисто Ворушилін – вони здійснювали десятки кримінально-караних посадових злочинів».
Однак, щоб кардинально припинити дію цієї схеми, ми маємо також знати чи то був «дозвіл» з Банкової? Чи може був «дозвіл» з Нацбанку? Адже ми знаємо, що під час головування в НБУ Валерії Гонтарєвої в Україні пішло з фінансового ринку більше 80 банків.
Едуард Багіров вважає, що Гонтарєва зараз живе у Великій Британії, в Лондоні, тому їй все це не цікаво. Але ж насправді, вона все чудово розуміє, тому що Нацбанк контролював/контролює/і далі планує контролювати всі фінансові проводки. Не можна з банку вивести гроші в Німеччину, в Америку, в Італію, в будь-яку іншу країну, щоб це не бачив Нацбанк. Гонтарева все бачила і все розуміла. Адже гроші для рефінансування, яке отримували банки, потім були виведені у закордонні банки… У підсумку – колосальні збитки, до яких доклали свої злодійські руки ставленики Порошенка, і Гонтарева зокрема.
Пряма мова правозисника, очільника МГО «Міжнародної Ліги захисту прав громадян» Едуарда Багірова
Фонд гарантування вкладів, щоб виплатити по 200 тисяч гривень гарантованої компенсації, взяв кредити в Нацбанку, правда їх вони уже повернули. Але ще десятки мільярдів Фонд гарантування вкладів взяв у Міністерства фінансів, тобто наші з вами гроші, з нашої кишені, з нашого бізнесу. У Фонді гарантування вкладів разом з цим підготували законопроект і подали до Верховної Ради, щоб їм списали ці борги. Це вже не дивно, залишається лише сміятися. Тому що все зрозуміло, що їм це все вдасться.
І вдасться тому, що «вигодонабувачами» від Фонду гарантування вкладів є надзвичайно багаті і впливові люди, мільярдери, олігархи. І стали вони мільярдерами за рахунок того, що вони грабують українців. Привласнюють заводи, фабрики і як в нашому випадку – гроші. Це вже стало настільки кричущою проблемою, від якої не можна відвернутися і промовчати. І дуже прикро що про це знали колишні генеральні прокурори, той же міністр внутрішніх справ Аваков, який знав про все це і своїм мовчанням прикривав злочинців, колишній голова СБУ Василь Грицак, як і нинішній Іван Баканов знають, Венедиктова (я до неї звернувся, просив її, щоб вона, як наглядова інстанція, проконтролювала роботу цих структур). Панове, ви отримували бюджетні гроші, зарплати, наші гроші, ми вам видаємо десятки мільярдів щороку, щоб ви працювали. З іншого боку, є проблема, яка називається інвестиції. Президент України Володимир Олександрович Зеленський їздить по всіх країнах і каже: «Давайте сюди, до нас в Україну гроші, інвестиції». Тому що інвестиції – це розвиток економіки держави. Я за те, щоб ми розвивалися. Але при цьому ми замовчуємо, що, виявляється, є ще внутрішні резерви у вигляді тих грошей, які були вкрадені у громадян України, це мінімум 500 млрд. грн., які вкрали, порозпихали по своїх кишенях і вивели за кордон. А мільйони людей, які час від часу проводять акції протесту (ми багато разів дивилися це по телевізору) біля Нацбанку… Вони вже нікому не вірять… Вони втратили довіру до держави. Насправді це дуже серйозна проблема, яку створив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Це його керівництво повинно було ці проблеми вирішувати. І Ворушилін, колишній керівник, розуміючи, що відбувається, повинен був запобігати грабунку. Він повинен був зробити публічну заяву, звернутися до Кабінету міністрів, депутатів Верховної Ради, в профільний комітет, мовляв, шановні панове, відбувається ось таке фінансове шахрайство, обман громадян! Давайте, ми поміняємо закони, нормативні акти, щоб цього не допускати. Але цього не сталося, бо і Ворушиліну й іже з ним це не вигідно. Поки що українці бачать, що вони там призначені для того, щоб не примножувати дохід держбюджету, а красти з нього.
Те, що народні депутати різного періоду і каденцій намагалися створити тимчасову слідчу комісію, навіть готували з цього приводу Подання, збирали підписи, але потім, гучне пропіарившись на цьому заході, зводили все нанівець.
Банки й надалі можуть закривати, а це були сотні мільярдів в обороті, в роботі. Коли банк ліквідовують, то ясна річ, що там можна нажитися сотням службовцям різного рангу. На цьому вони заробляють мільярди. Ну, якийсь десяток мільйонів віддадуть вкладникам, а також, безумовно, ворушиліни та їх команди отримують. Без цього головні організатори не зможуть заробити, не віддаючи тим, хто є виконавцем незаконних операцій.
Ми підняли важливу тему схематозу під час ліквідації банків. Треба пам’ятати, що шахраї, котрі, наприклад, за останні 5-6 років накрали грошей, вони впевнені, що кошти вже їхні кровні, і не збираються з ними розлучатися. А я пропоную створити тимчасову слідчу комісію для перевірки ось цих всіх операцій. Але найголовніше – приймати закони, що дозволяють фінансовим установам державного рівня повернути назад ті 500 млрд. грн.
І тоді має бути десь так: Вася, Петя, йди сюди, ти вкрав? То поверни назад, інакше у тебе будуть дуже серйозні проблеми. І в Україні і за кордоном ми тебе оголосимо в розшук, а Інтерпол буде тебе наполегливо шукати.
Та головна проблема полягає в тому, що ніхто у владі не хоче цього робити! І тепер ми перевіримо народних депутатів, голів фракцій – ми вручимо їм запити і дізнаємось, наскільки вони виконують клятву, яку підписували, і присягались народу України робити так, щоб всіляко допомогати громадянам, приймаючи закони. Тож, будь ласка, шановні депутати, слово і діло за вами.
Але Тимчасової слідчої комісі у ВР буде замало, щоб допомогти захистити громадян України і повернути їх довіру до банківської системи. Треба хоча б 50-60 кримінальних справ і 20-30 посадок, та щоб все це знімати на відеокамеру. Сидить Ворушилін в тюремній камері, бо це його місце має бути на найближчі 10 років. І показати суспільству та новим керівникам Фонду, що вас чекає, якщо будете красти. Якщо ви діятимете за кримінальними схемами, грабуєте держави та громадян – вас чекає обнулення. Ви будете нулем, ви втратите все: здоров’я, свободу, майно. Ваші дружини, тещі, дядьки, тітки, яким ви розписали – все заберемо і віддамо до Держбюджету, і повернемо людям.
Треба зламати тенденцію, за якої не чіпали діячів, які крали, будучи при владі. Тож колишні депутати, колишній президент, колишній прем’єр-міністр, колишній глава Національного банку – вони звикли до безкарності, вони розуміють, що можна красти все, що завгодно, і в тебе це ніхто не забере. Вони звикли при порушенні кримінальної справа піднімати гвалт і голосити: «На нас наїжджають з політичних мотивів!!!». Тому, по суті, жодна справа у нас не була доведена до логічного завершення. У нас колишні президенти, колишні прем’єр-міністри зараз скиглять про політичні переслідування. А те, що ти, коли був керівником, дозволив красти і сам брав участь у безсоромному дерибані – то відповідай, будь ласка за законом!
Тож, будь ласка, панове народні депутати, створіть ТСК, створіть закони, дайте доручення контролюючим органам, щоб вони провели моніторинг і тотальний контроль. Давайте запросимо журналістів і фахівців, зробити відкриту публічну площадку для того, щоб не було розмов про політичне переслідування. Я думаю і правозахисники і ЗМІ готові відкрито працювати. Я впевнений, якщо ТСК буде створена– це буде українське ноу-хау. Це буде щось грандіозне в історії України, тому що буде зрозуміло, що ці депутати, які прийняли рішення, вони ставлять інтереси Держави і його народу вище своїх, шкурних, а також забаганок своїх партійних босів. Ми і всі як мінімум 7,7 мільйона пограбованих громадян України будемо їм дуже вдячні, якщо вони підтримають 226-ма голосами. Треба при цьому двічи натиснути на зелену кнопку. Нині у нас поки що є близько 50 депутатів, які готові підтримати проект, але ми будемо далі з ними працювати. Перш за все, з головами фракцій і депутатських груп.
Сподіваюся, що депутати все ж таки дослухаються до голосу народу і створять Тимчасову слідчу комісію з перевірки Фонду гарантування вкладів і про наслідки ліквідації банків та тіньові схеми на так званому банкопаді.
Підготували Олена Черненко, В’ячеслав Ковтун
Підготували Олена Черненко, В’ячеслав Ковтун