Справа ексочільника «Укрбуду» Максима Микитася – одна з найдинамічніших корупційних історій України. Нещодавно антикорупційна прокуратура добилась стягнення 80 мільйонів застави в бюджет, і тепер екснардепу загрожує арешт – бо нову заставу у 100 мільйонів він досі не вніс. Крім того, слідство встановило ще 2-х фігурантів схеми, таким чином кількість підозрюваних збільшилась до 8.
А почалося все з журналістського розслідування Максима Опанасенка для Bihus.Info. Наприкінці 2017-го року Максим з’ясував, що керівництво Нацгвардії та Укрбуд екснардепа Микитася провели вкрай невигідний обмін. Будівельна компанія отримала землю в центрі столиці під забудову, проте військові замість квартир на столичному Печерську отримали квартири на околиці Києва.
Як пізніше встановили детективи Національного антикорупційного бюро, внаслідок додаткової угоди між Нацгвардією і забудовником, збитки держави склали близько 81 млн. грн. Станом на 30 квітня 2020-го року підозри в цій справі отримали восьмеро фігурантів – серед яких екснардем Максим Микитась і колишній очільник Нацгвардії Юрій Аллєров. Тож ми вирішили розпитати автора, як почалася ця резонансна історія, і чи вірить він, що Микитась нарешті сяде.
– Максиме, давай почнемо зі свіжого. Як думаєш, чому Вищий антикорупційний суд не дав дозвіл на арешт Микитася?
– Гадки не маю. Але, насправді, я вболіваю не за те, щоб Микитась сидів під арештом, а за те, щоб він сплатив державі максимальну кількість коштів в тій чи іншій формі. Не бачу жодного сенсу у витратах на його утримання за гратами. А от у виплатах у бюджет – бачу.
– Чи спілкуєшся ти з прокурорами в цій справі?
– Ні, як і вони зі мною.
– А як взагалі сталось, що 80 млн. попередньої застави стягнули в бюджет?
– Все просто. В нього було зобов’язання – не зустрічатися зі свідками. Він його порушив. Навіть двократно, бо зустрівся з двома з них. Чому таке зобов’язання? Щоб він не міг ніяким чином вплинути на їхні свідчення.
– Розкажи, як ти взагалі вирішив зайнятись цією темою?
– До смішного банально. Житловий комплекс, в якому Нацгвардії мали дістатися квартири (і які там так і не дісталися), будувався в самому центрі Києва. Я часто бував поруч. І ще на якомусь початковому етапі звернув увагу на паспорт об’єкту над будпарканом. Замовником там значилося МВС і мені якось не дуже вірилося, що для МВС збудують ЩОСЬ на ПЕЧЕРСЬКУ. Так і сталося.
– На момент виходу сюжету, Микитась очолював Укрбуд?
Скоріше, він продовжував плодити “Укрбуди”:) Ні, на момент виходу Микитась вже був народним депутатом. Ну але продовжував рулити «Укрбудом» і всіма його компаніями-посіпаками.
– НАБУ проявило ініціативу чи наші юристи дотисли?
– НАБУ. На відміну від багатьох інших історій, де фігуранти отримали кримінальні справи, в цій наші юристи навіть просять не вписувати їх, бо там дійсно круто спрацювали силовики.
– А як щодо інших фігурантів, що з ними?
– Аналогічно, проходять по справі. Перелік підозрюваних зараз навіть розширився до 8-ми людей. Ще парочка ексчиновників отримали підозри буквально минулого тижня.
– Слідство каже, що ексочільник Нацгвардії Аллєров отримав 125 тис дол готівкою і квартиру на додачу. Ти спілкувався з ним під час зйомок? Знав, що він особисто брав хабарі?
– Там була класично-дивна ситуація. Він погодився на інтерв’ю, але за день до нього передзвонив і сказав. що захворів. І що ми можемо поспілкуватися з кимось з його підлеглих. Я запропонував перенести розмову на пізніше, бо питання стосуються безпосередньо Аллєрова. Він так і не погодився. Тому питання щодо квартири, власницею якої стала його донька, ставив телефоном. Відповідь була лаконічною «ноу комментс». В тому, що в цій справі не обійшлося без «подяки» сумнівів не було.
– Взагалі, чи є якийсь умовний портрет корупціонера? Ну коли дивишся на людину і такий в голові «ну, цей точно краде»?
– …Ага, високі крадуть більше, товстенькі – менше, лисі – взагалі не беруть хабарі:D Жартую. Ні. Найчастіше ти дивишся не на людину навіть, а на посаду. Бо є посади, які традиційно асоціюються з крадіжкою. Люди постійно змінюються, а місце лишається. І ти просто починаєш шукати на чому в цей раз.
– Чи спілкувався ти з військовими, які постраждали в цій історії?
– Ні. Насправді, доволі важко визначити постраждали конкретні військові чи ні. У військових є питання квартирної черги, їм передають житло. Ця черга рухається не просто повільно, а дууууууже повільно. А тому квартири в новобудові, навіть нехай на «Червоному хуторі» – це квартири, а не чарівне нічого. В цій історії скоріше більше постраждала держава, яку тупо прокинули.
– Як думаєш, чи є шанс, що Микитася все ж посадять?
– «Надія майорить». Насправді, ні. Хоча, це було б ефектно. Ну але повторюся – який сенс утримувати його коштом платників податків? Я за максимальні стягнення в бюджет, а не за витрати.
– Що порадиш розслідувачам, які зневірюються, бо всі фігуранти на свободі? 🙂
Якби не нудило від фрази «лупати цю скалу», то порадив би це і робити. Але це вже прямо якесь не дуже культурне кліше. Якщо ловиш кайф від своєї роботи і докладаєш максимуму зусиль для фіналізації процесу – не зневіришся. Просто працювати.
